Для чого необхідна муколітична терапія при муковісцидозі?
Підвищення в’язкості бронхіального секрету в респіраторній системі відіграє ключову роль у формуванні хронічного бронхолегеневого запального процесу у хворих на муковісцидоз (МВ). Вже в ранньому віці у бронхоальвеолярному лаважі пацієнтів виявляється велика кількість нейтрофілів, вільної нейтрофільної еластази, ДНК та інтерлейкіну-8. Препарати, що мають муколітичну дію, розріджують секрет верхніх і нижніх дихальних шляхів і тим самим знижують його в’язкість.
Які муколітики застосовують для терапії муковісцидозу?
На сьогоднішній день при муковісцидозі використовують такі муколітичні препарати:
Дорназа альфа
Дорназа альфа – препарат для інгаляцій – є очищеним розчином рекомбінантної людської дезоксирибонуклеази. Механізм його дії полягає в розщепленні молекул позаклітинної ДНК, які накопичуються в бронхіальному секреті внаслідок розпаду нейтрофілів, макрофагів та бактеріальних клітин та підвищують його в’язкість.
Гіпертонічний розчин NaCl
Підвищення концентрації солі в бронхіальному секреті призводить до його активного зволоження та поліпшення функції мукоциліарного транспорту. Для покращення комплаєнсу при використанні гіпертонічного розчину в оптимальній терапевтичній концентрації – 7% – досліджувалися в тому числі різні добавки, зокрема гіалуронова кислота, яка забезпечує захист слизової оболонки дихальних шляхів від подразнюючої дії гіпертонічного розчину.
Інгаляційний манітол
Маннітол є мукоактивним лікарським засобом із групи гіперосмолярних препаратів або регідратантів. За його впливу збільшується водна складова бронхіального секрету, компенсуючи дефект хлорних каналів, зумовлений геном CFTR. Це призводить до поліпшення видалення мокротиння, значного підвищення показників легеневих функцій та зниження частоти бронхолегеневих загострень.
N-ацетилцистеїн
Дія ацетилцистеїну пов’язана зі здатністю його сульфгідрильних груп розривати дисульфідні зв’язки кислих мукополісахаридів мокротиння, що призводить до деполяризації мукопротеїдів та зменшення в’язкості слизу.
Амброксол
Амроскол активує рух вій епітелію, відновлює мукоциліарний транспорт, стимулює утворення бронхіального секрету зниженої в’язкості за рахунок зміни структури мукополісахаридів.
Які прилади використовувати для інгаляції?
Найбільш поширені дозовані аерозольні інгалятори, дозовані порошкові інгалятори та небулайзери.
До сучасних способів доставки лікарських засобів відноситься небулайзер, що перетворює рідку форму медикаменту (розчин, суспензія) на аерозоль за допомогою стисненого повітря. При небулізації утворюються частинки аерозолю, які містять молекули медикаменту. Важливу роль процесі інгаляції грають частки менше 5 мкм, т.зв. респірабельна фракція аерозолю, яка осаджується у дрібних бронхах та бронхіолах. Більшість небулайзерів респірабельна фракція становить щонайменше 60% від виробленого аерозолю.
Одним із важливих факторів для досягнення оптимальної периферичної концентрації аерозолю лікарського засобу та зменшення його осадження у ротоглотці є зниження швидкості інспіраторного потоку. Цього можна досягти шляхом застосування небулайзерів з опцією контролю за потужністю вдиху, що обмежує потужність вдиху пацієнта до рівня не більше 30 л/хв.
Застосування низькопоточних компресорів (6 л/хв) з небулайзерами з регульованою подачею аерозолю сприяє зниженню втрат препарату – розсіювання у навколишньому середовищі – та підвищує ефективність терапії.
Небулайзерна інгаляція може проводитись у постійному або інтервальному режимі з використанням переривника повітряного потоку. Це не тільки дозволяє виключити втрати медикаменту, а й дає можливість поєднувати інгаляцію з прийомами кінезітерапії або пристроєм позитивного опору осцилятора на видиху (флаттером).